Статті та есеї

архів

Обидва береги (Випадок Вольвача)

Собори тануть в голубе, А я іду, іду по Києву, Щоб взять і – вишептать тебе, У чорнім хаосі покинуту. Павло Вольвач Нове поетичне вибране Павла Вольвача «У Києві» аж надто виразно апелює до топографічної конкретики в сенсі деякої затятости. Прив’язка до Києва у випадку Вольвача є логічною. Йому потрібен конкретний ґрунт, той особистий простір, у який він пустить коріння. Власне, уже пустив, закоренився. Не знаю, наскільки усвідомлено це відбувалося, але у цьому дискурсі коріння – аж надто багато Гр. Тютюнника. Це очевидно, і це багато чого пояснює, – аж до особистої йоржистої та непоступливої вдачі поета у літературному житті поза текстом. Можна було би сказати і про нонконформізм, але це бу

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now